Німецький громадянин звернувся до нашого Бюро з дорученням про розірвання шлюбу, укладеного в Україні з українкою, а потім попросив припинити і усиновлення дитини своєї дружини, яку вона народила 10 років тому, не перебуваючи у шлюбі. Усиновлення відбулося також в Україні за заявою чоловіка зразу після реєстрації шлюбу.

Після ознайомлення з наданими клієнтом документами, було встановлено, що рішення українського суду, яке відповідно до ст. 207 Сімейного кодексу України є правовою підставою для усиновлення, було відсутнє.

Свідоцтво про народження його «усиновленого» сина, в якому було зазначено ім’я та прізвище дитини від нового батька, клієнт свідомо називав до останнього моменту «свідоцтвом про усиновлення».

Після отримання повного витягу з реєстру актів цивільного стану було встановлено, що правовою підставою для запису клієнта батьком дитини був не факт усиновлення, а заява про визнання ним батьківства, яка згідно ст. 126 СК України є підставою для запису його законним батьком.

І дійсно вказана норма українського закону дозволяє за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою встановити походження дитини він них вже після її народження.

Наказом Мінюсту України такий спосіб встановлення батьківства було розповсюджено і на випадки, коли чоловік, перебуваючи у шлюбі з матір’ю дитини, визнає добровільно своє батьківство щодо дитини, яка була народжена до цієї дати без обмеження строку.

Необхідними для цього є лише дві умови: щоб дитина не була народжена у шлюбі і в актовому записі був відсутній запис про батька.

Що ж відбулося в дійсності у цій справі?

Маючи намір змінити для себе та свого сина місце проживання з України на Німеччину, дружина вступила в шлюб з громадянином Німеччини, і отримавши після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка, попросила його надати прізвище і своїй дитині.

Однак за законом ФРН надання прізвища в цьому випадку не є можливим. Залишилося усиновлення, про що його і попросила дружина.

Бажаючи догодити їй, порядний та довірливий чоловік підписав у нотаріуса України заяву про визнання батьківства, вважаючи що він в такий спосіб здійснює усиновлення.

На момент такого «усиновлення» дитині вже було 10 років, а з його матір’ю він вперше зустрівся за рік до цього.

У момент підписання клієнтом заяви про визнання свого батьківства, нотаріус не вимагав її письмового перекладу, і не встановив дійсні наміри заявника стосовно факту, який він засвічував своєю заявою: визнання батьківства чи усиновлення чужої дитини.

Присутній при цьому перекладач лише усно переклав зміст заяви та довіреності на ім’я дружини.

Все відбулося дуже швидко і формально, як і наступна подача цієї заяви до ВРАЦС дружиною на підставі такої довіреності.

Не можна виключати і те, що усний переклад міг бути навмисно здійснений перекладачем таким чином, щоб приховати правовий зміст заяви, яку підписував чоловік стосовно сина дружини. Проте, за усного перекладу спростувати це вже практично неможливо.

Отримавши нове свідоцтво про народження з записаним новим батьком та його прізвищем, син з матір’ю без проблем отримали право на проживання в ФРН, а дитина і громадянство нової батьківщини.

Зразу після переїзду до Німеччини сімейні відносини зійшли нанівець. Новий «батько» зрозумів, що його «дружина» просто його використала, а тому йому нічого не залишилося як звернутись до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Якщо б йшлося лише про припинення подружніх відносини, то це було б тільки півбіди. Але чужа дитина стала за документами вже «рідною» для чоловіка з відповідними правовими наслідками та обов’язками, зокрема щодо її утримання та спадкування.

Якщо усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю дитини на правах дочки або сина, то під визнанням батьківства розуміється підтвердження походження дитини від її дійсного (генетичного) батька.

Усиновлювач згідно українського закону також може бути записаний батьком дитини, що виключає розголошення інформації про факт усиновлення, та він може надати дитині своє прізвище.

Права та обов’язки батька стосовно усиновленої дитини в більшості співпадають з правами та обов’язками кровного батька, за деякими виключеннями, зокрема існуванням підстав для скасування усиновлення.

Скасування усиновлення в Україні є можливим з такої підстави, як виникнення відносин між усиновлювачем і дитиною, що роблять неможливим їх спільне проживання. Такі відносини, як правило, виникають і у випадку розлучення між усиновлювачем та матір’ю усиновленої дитини.

В цьому спорі розірвати шлюб можна як у Німеччині, так і в Україні, проте позов про виключення запису про батьківство з реєстру актів цивільного стану згідно ст. 77 Закону України «Про МПП» підсудний виключно українському суду, до якого клієнт і вимушений був звернутись.

І поки в Україні спір про оспорювання батьківства не вирішено судом, у колишньої дружини після розірвання шлюбу залишається право на стягнення аліментів на утримання дитини.

Підводячи підсумок, радимо чоловікам, перш ніш підписувати в Україні будь-які заяви, зокрема стосовно усиновлення в Україні, скористайтесь допомогою адвоката.

У будь-якому випадку, нотаріус при посвідченні підпису під заявою повинен встановити ваше дійсне волевиявлення та повідомити вас про певні правові наслідки такої дії.

До проставлення свого підпису під документом зробіть обов’язково його письмовий переклад на свою рідну мову і підписуйте документ разом з ним, навіть якщо ваша дружина натякає вам на недовіру. Як довго вона буде вашою дружиною, ніхто не може знати, але чужа дитина може залишитися «вашою» назавжди.